Три українки діляться власним досвідом, як припинити боятися і почати крутити педалі в Берліні:
Ніка, 28 років, Одеса: "24 лютого перевернуло моє життя, як і життя всіх українців. Мені довелося переїхати в Берлін, залишивши вдома машину. Без власного транспорту складно. З громадським же в Берліні все в порядку, але є ряд напрямків, де, вийшовши з метро, треба ще довго йти пішки. Велосипед виявився ідеальним виходом із ситуації. Тим паче тут усе для нього організовано якнайкраще – велодоріжки всюди. В Одесі я була залежною від автомобіля. Навіть кілька кварталів пройтися пішки мені було не прикольно – настільки звикла до керма. Не те, щоб я лінувалася (хоча й це теж), але авто приносило задоволення. Коли добре — покатушки, коли погано — покатушки, не знаєш, чим зайнятися — покатушки. Авто — це приємно, зручно та швидко. Чи сумую за авто? Сумую. Проте кайф від їзди на велосипеді однозначно є: вітер у лице, легкість, навіть деякий адреналін. Я все ще користуюся громадським транспортом. Але щойно з’являється можливість поїхати на величку, вибираю його з задоволенням. Загалом, усім рекомендую."
Ніка, 28 років, Одеса: "24 лютого перевернуло моє життя, як і життя всіх українців. Мені довелося переїхати в Берлін, залишивши вдома машину. Без власного транспорту складно. З громадським же в Берліні все в порядку, але є ряд напрямків, де, вийшовши з метро, треба ще довго йти пішки. Велосипед виявився ідеальним виходом із ситуації. Тим паче тут усе для нього організовано якнайкраще – велодоріжки всюди. В Одесі я була залежною від автомобіля. Навіть кілька кварталів пройтися пішки мені було не прикольно – настільки звикла до керма. Не те, щоб я лінувалася (хоча й це теж), але авто приносило задоволення. Коли добре — покатушки, коли погано — покатушки, не знаєш, чим зайнятися — покатушки. Авто — це приємно, зручно та швидко. Чи сумую за авто? Сумую. Проте кайф від їзди на велосипеді однозначно є: вітер у лице, легкість, навіть деякий адреналін. Я все ще користуюся громадським транспортом. Але щойно з’являється можливість поїхати на величку, вибираю його з задоволенням. Загалом, усім рекомендую."
Тетяна, 42 років, Київ: "Ми живемо за двадцять кілометрів від Берліна. І коли ми щойно приїхали, то попросили в наших сусідів велосипед. Один ровер дали для старшого сина, якому шістнадцять років, і потім сусіди притягли ще два стареньких «убитих» велосипеди, які збирали по всьому селу. І ми постійно ними користувалися. Єдине, в Берлін на них не виїжджали. У місті ж ми орендували велосипеди nextbike, щоб узяти участь у нічному велопробізі з більше ніж 1000 учасників. Починалося все з восьмої вечора. Ми каталися з дітьми й друзями. Було дуже весело. А в Берліні, до речі, ми дуже любимо кататися на великах, оскільки там гарна інфраструктура і класні велодоріжки. Все дуже грамотно продумано. Всі поступаються. І взагалі там велосипедисти — царі й боги. Тому останню п’ятницю кожного місяця ми кілька разів ходили на велорух criticalmess Berlin. Там збирається величезний натовп, від найменших до велосипедистів із собачками в спеціальних кошиках. Люди приїжджають і на триколісних велосипедах, і на саморобних, на дуже різних прикольних. Від малого до дідусів і бабусь, із дискотекою, світломузикою по всьому Берліну. З восьмої вечора і десь до другої ночі катаються."
Олександра, 34 роки, Заліщики: "З велосипедом у мене цікава історія. Мій велосипед австрійський, я його купила в Одесі під час пандемії. Потім мені його перевезли у Львів, де працювала останній рік перед війною. У Львові я залишила його у свого знайомого. І коли волонтери, з якими співпрацювала, відвозили гуманітарку у Львів, то я попросила, щоб мені передали мій велосипед цією машиною до Німеччини, а тоді ще поштою мені направили його в Берлін. Він пройшов до мене великий шлях, але я дуже люблю свій «ровер». Так, я обожнюю їздити на велосипеді. Це моє натхнення, моя сила. Більшість часу в Берліні пересуваюся саме на ньому. Він для мене — свобода. Коли я сідаю на велосипед, мій стан швидко змінюється. Хоча я керую ногами, але таке враження, ніби літаю, настільки мені добре на велосипеді. Це лікування від поганого настрою, від турбот. І цьому сприяють, звісно, дуже хороші дороги для велосипедів і хороша географія Берліну, тому що дороги тут пласкі і без складних пагорбів."
